Ця війна зайшла в глухий кут, потрібно шукати нові шляхи -- чи є ймовірність, що в Україні можуть повторитися події, схожі на грузинський та молдовський сценарії?
Вибори в Грузії та Молдові: можливості для завершення російсько-українського конфлікту.
Про що свідчать результати виборів у Грузії та Молдові для України?
Які важливі моменти слід тримати в голові?
Яким чином це взаємопов'язано з можливостями завершення конфлікту в Україні?
Кількість так званого "глибинного народу", або ж простіше кажучи, пересічних громадян, завжди значно перевищує чисельність активної, освіченої частини суспільства. Ці представники мають глибоке розуміння причин і наслідків подій, що відбуваються навколо, а також добре знайомі з історією. На відміну від широких мас, їх пам'ять не є "риб'ячою", а дозволяє усвідомлювати важливі аспекти минулого.
Для представників "глибинного народу", незалежно від географічної та етнічної приналежності, пріоритетними завданнями і головною метою є ВИЖИВАННЯ.
У пострадянських країнах, де економічний розвиток залишається на відносно низькому рівні в порівнянні з країнами ЄС, до яких їхні політичні еліти (принаймні, певна частина) намагаються "провести" населення, спостерігається явна тенденція до зневіри та апатії серед широких верств суспільства. Це відбувається на фоні значного рівня корупції, зростання економічної нерівності між "елітою" та "народом", а також загострення проблеми "соціальної несправедливості".
Росія завжди майстерно експлуатувала ностальгію за "золотими часами в СРСР", використовуючи пропагандистські кліше і технології маніпуляції свідомістю, переважно через телевізійні канали.
Щоб зрозуміти, наскільки потужні "нейронні зв'язки", які ми умовно називаємо "ностальгією за минулим" (насправді ж це ностальгія за молодістю), варто звернути увагу на результати регіональних виборів у Німеччині, що відбулися цієї осені.
Там підсумки голосування значно відрізнялися в тих федеральних землях, які входили до складу НДР. Минуло вже понад 30 років від моменту об'єднання з ФРН, але у представників старшого покоління, як і раніше, сильні соціалістичні наративи і туга "за сильною рукою", "соціальною справедливістю", високий рівень симпатії до Росії тощо.
Основною причиною є не лише зберігаючася соціально-економічна нерівність між "західними" та "східними" землями Німеччини (яка, безсумнівно, має велике значення), а також психологічні особливості людей, що сформувалися в епоху "розвиненого соціалізму".
Хочу зазначити, що процес становлення особистості та формування її основних ідентичностей, зокрема соціальних, завершується приблизно до досягнення 20-річного віку.
Якщо проаналізувати результати виборів у зазначених країнах, зокрема в Україні до 2022 року, стає очевидним, що підтримка так званих "проросійських" партій здебільшого походить від людей старше 40 років.
І що старші, то їх більше.
Ось цю "гримучу суміш" з очевидних недоліків -- жадібності правлячих еліт, корупції, економічної нерівності в суспільстві в поєднанні з умілим маніпулюванням "ностальгією" за молодістю (коли всі щасливі апріорі), історичними міфами про "братні народи", "найсмачніший у світі пломбір", "велич СРСР" та іншу хрінь, впроваджених у свідомість "глибинного народу" пострадянських держав, і використовують уміло й ефективно спецслужби РФ усі останні 30 років.
КДБ на рівних конкурував із західними спецслужбами у вивченні того, як працює людська свідомість і свідомість натовпу. Багато в чому завдяки цьому СРСР і проіснував 70 років. І тепер його "спадкоємці" вміло користуються напрацюваннями своїх попередників, а сучасні технології маніпулювання свідомістю їм у цьому тільки допомагають.
Результати виборів у Молдові та Грузії (разом з Україною їх об'єднує спільний досвід протистояння агресії з боку РФ, яка вела або "гібридну" війну, або відкриті бойові дії) вказують на те, що "геополітичний поворот" у напрямку РФ все ще залишається ймовірним.
Як би це не відбулося.
І навіть в Україні, яка вже зазнала і продовжує зазнавати набагато більших втрат як територій, так і людей, аніж Молдова і Грузія, такий сценарій усе ще можливий.
Проте для цього Путіну потрібно якомога швидше завершити "гарячу" стадію конфлікту та повернутися до "гібридного" формату.
Це, напевно, найважливіший довід з приводу можливості завершення "гарячої" фази російсько-української війни в найближчому майбутньому. Причина в тому, що Путін, який є єдиним ухвалювачем усіх важливих рішень у Росії, має "чекістське" минуле. А, як відомо, "колишніми" чекістами не буває.
Згадайте рейтинги Зеленського напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Переконаний, що Путін вже давно зрозумів свою помилку, пов'язану з початком великої війни. Насправді, він був впевнений, що конфлікту не станеться, і все завершиться святковою зустріччю з короваєм та квітами від російських військових, як йому обіцяв Медведчук.
І сильно прагне її поліпшити.
Чи усвідомлює українське керівництво цю ситуацію і чи вжило потрібних заходів?
Риторичне запитання.
