Зовсім не святе: церква як інструмент російської пропаганди у війні проти України.
"Війна — це карма за провини українців," — стверджує російська церква, при цьому в її структурах можна знайти такі організації, як "Военный отдел Московского Патриархата" та "Военно-патриотическое объединение СПАС". Це суперечить уявленню про духовність та моральність, чи не так?
Це далеко не єдиний зв'язок РПЦ із війною проти України. Російська пропаганда активно використовує впливовість церкви у власних інтересах. А використовувати є що: за даними Всеросійського центру вивчення громадської думки (рос. ВЦИОМ), 57% росіян вважають себе православними. Дані соціологів з "Левада Центру" свідчать про те, що 51% росіян довіряють церкві як інституції. Тобто, ми зараз говоримо про церкву як інструмент впливу на 73 мільйони людей, що співставно з населенням двох Україн. А також про церкву як основне джерело дезінформації і фейків. Основне, бо його охоплення -- колосальне. Такому охопленню може позаздрити навіть RT (раніше -- Russia Today).
Ця значна впливовість привернула мою увагу під час реалізації проекту War of Words, який є ШІ-інструментом для моніторингу та аналізу російської пропаганди на телебаченні. Разом із колегами ми вирішили детально вивчити, яким чином російська пропаганда застосовує цю потужну зброю.
Головною метою російської пропаганди під час війни є легітимізація вбивств українців, а також найстрашніших злочинів проти людяності, перетворення їх на виправдані та навіть звичні для тих, хто дивиться телевізор, і привабливі для тих, хто тримає зброю. Це досягається шляхом простих і дієвих методів. Убити людину - нелегко, але знищити "нелюда", істоту з неправильними, огидними цінностями, яка нібито загрожує існуванню звичного світу - значно легше, та ще й вважається почесним. Тому російська пропаганда цілеспрямовано дегуманізує українців, представляючи нас як ненормальних, зіпсованих, які не заслуговують на життя. Як свідчать факти, релігія є одним з ключових інструментів формування такого ставлення. На жаль, Російська Православна Церква не лише не відмовилася від своєї ролі спільника в цій виставі, а й активно її виконує.
Розглянемо основні наративи, які поширюють впливові російські пропагандисти, використовуючи релігію та саму Російську Православну Церкву для обґрунтування своїх спроб знищити Україну та її народ.
Демонізація українського народу через релігійні аспекти. Пропагандистські наративи, що малюють українців у вигляді сатаністів та нацистів, набирають обертів у передачах провідних російських телеканалів, особливо на фоні виселення Української Православної Церкви Московського Патріархату з Києво-Печерської лаври.
Киев стремится ликвидировать каноническую православную церковь, и это происходит с поддержкой Запада, который уже давно закрывает глаза на акты вандализма, такие как уничтожение христианских крестов и сжигание Корана.
"...православних людей виганяють, в той час як сатаністи й нацисти отримують прихисток."
"...систематическое и настойчивое разрушение русской церкви из данной сферы, а также планирование военных действий, главной целью которых является просто уничтожение максимального количества людей, говорящих на русском языке или носящих православный крест. Это также является одной из явных целей."
Деякі особи навіть наважуються порівнювати Україну з терористичною організацією "Ісламська держава" (ІДІЛ), при цьому не звертаючи уваги на те, що сама Росія використовує методи ведення війни, схожі на ті, що застосовуються ІДІЛ, і які є просякнутими воєнними злочинами. Ми всі були свідками жорстоких актів, таких як відтинання голів українських військових, що є характерним засобом залякування противника для угруповань, подібних до ІДІЛ.
"В Киеве прекрасная погода, звонят колокола новой церкви. Уничтожена православная церковь, вывезены реликвии, на которых они тоже заработали. Это новая страна, это такой прототип государства ИГИЛ, запрещённой в России организации, который на наших глазах делается" ["У Києві прекрасна погода, дзвонять дзвони нової церкви. Знищено православну церкву, вивезено реліквії, на яких вони теж заробили. Це нова країна, це такий прототип держави ІДІЛ, забороненої в Росії організації, який на наших очах робиться"].
Далі, завдяки зусиллям пропагандистів, цей образ виступає в контрасті до Росії, яка подається як зразок духовності та моралі. Таким чином, у свідомості російських глядачів учасників СВО зображують на рівні захисників.
"Сейчас очень часто сравнивают нынешнее военное действие с тем, что происходило в Великой Отечественной войне. Действительно, очень много параллелей. Тоже фашистский режим и такая же логика у фашистов и нацистов. Абсолютно. И также Россия себя проявляла высочайшими подвигами нравственными" ["Зараз дуже часто порівнюють теперішнє військове дійство з тим, що відбувалося у Великій Вітчизняній війні. Дійсно, дуже багато паралелей. Теж фашистський режим і така ж логіка у фашистів і нацистів. Абсолютно. І також Росія себе проявляла найвищими подвигами моральними"].
Саму ж війну пропаганда і церква виправдовують, нормалізують для власних громадян. Буцімто це українці самі винні, своїми діями накликали на себе війну. А в березні 2022 року патріарх Кірілл благословляє російських військових на війну проти України. Нагадаю, це людина, найвищою місією якої є розповсюдження на землі слова Божого, християнських принципів та заповідей.
"Вот если тех людей, к которым война пришла, война не вразумила, то война начинает расширять свой круг. Она начинает идти в большее количество домов. Если и после этого народ не очнулся, война приходит в каждый дом. Война становится всеобъемлющей. Война начинает учить. Мы чего хотели? Глядя на ту Украину, которую мы видели до 2014 года. Вспомните, во что она превратилась. А посмотрите, во что превратилась Украина после 2014 года. Что они начали делать в церкви? Дом профсоюзов, который стал символом борьбы со всем русским, а не символом глобальной трагедии и покаяния. Они что думали? За это они не получат возмездия? Ну это значит, надо не знать историю. Они не знают историю, пусть откроют Ветхий Завет. Там в Ветхом Завете есть потрясающая вещь. Открою тайну для очень многих. Там есть причина и следствие, как война. То есть там есть вот эта связка, объяснённая в целых книгах. Сначала называется причина, а потом итог -- война. И война -- это всегда возмездие. Вот и всё" ["От якщо тих людей, до яких війна прийшла, війна не напоумила, то війна починає розширювати своє коло. Вона починає йти в більшу кількість будинків. Якщо і після цього народ не прийшов до тями, війна приходить у кожну домівку. Війна стає всеосяжною. Війна починає вчити. Ми чого хотіли? Дивлячись на ту Україну, яку ми бачили до 2014 року. Згадайте, на що вона перетворилася. А подивіться, на що перетворилася Україна після 2014 року. Що вони почали робити в церкві? Будинок профспілок, який став символом боротьби з усім російським, а не символом глобальної трагедії і покаяння. Вони що думали? За це вони не отримають відплати? Ну це означає, треба не знати історію. Вони не знають історію, нехай відкриють Старий Заповіт. Там у Старому Заповіті є приголомшлива річ. Відкрию таємницю для дуже багатьох. Там є причина і наслідок, як війна. Тобто там є ось ця зв'язка, пояснена в цілих книгах. Спочатку називається причина, а потім підсумок - війна. І війна - це завжди відплата. Ось і все"].
Крім того, вони охарактеризовують цю війну як релігійну, священну, що ведеться за віру, представляючи себе мучениками та жертвами.
"...в очередной раз для меня это подтверждает с метафизической точки зрения, что суть этого конфликта заключается в противостоянии западной цивилизации, осуществляемом через украинские власти, которые совершенно лишены веры, с православным христианством."
Отже, ми спостерігаємо своєрідне спотворення, в якому агресор постає в образі жертви, а жертва - агресора. На відміну від своїх радянських попередників, російські пропагандисти усвідомили, що релігія не є просто "опіумом для народу", а потужним інструментом впливу на громадську свідомість. В поєднанні з монополією на інформацію у боротьбі за уми росіян, це стає небезпечним зброєю.
Проте це не було неминучим. Російська православна церква має значний вплив у своїй країні, і заперечувати це було б дивно. Вона могла (і повинна була!) вчинити героїчно, але в той же час, цілком у дусі християнства — відмовитись від участі у вбивствах. Мала стати однією з головних сил, що запобігає, а згодом і завершує цю війну. Адже все, що сталося з 24 лютого 2022 року, грубо суперечить основам її віри. Натомість РПЦ обрала іншу роль, остаточно відмовившись від свого покликання спасати душі. Сьогодні ж РПЦ бере участь у вбивствах. Церква, якій довіряють мільйони росіян, цілком підпорядкувалася політичній владі і, співпрацюючи з провідними пропагандистами, функціонує як ідеологічний відділ для вбивці Володимира Путіна. Цей гріх їй доведеться спокутувати протягом багатьох століть, і відповідальність рано чи пізно настане.
Не буде зайвим підкреслити, що, незважаючи на два з половиною роки активних бойових дій, УПЦ до нещодавнього часу зберігала канонічні зв’язки з РПЦ, хоча в її назві більше не фігурує термін "Московський патріархат". Проте це вже окрема тема для обговорення.
Володимир Бородянський — автор платформи для аналізу російської пропаганди War of Words, а також екс-міністр культури, молоді та спорту України.
