Україна зупиняє транспортування російського газу до Європи. Росія намагається залякати, проте жодної катастрофи не станеться.

"Мережа впливу "Газпрому" в Європі. Ілюстрація: Артем Марков \ Заборона"

Термін дії п'ятирічної угоди щодо транзиту російського газу через Україну в напрямку Європи підійде до завершення 31 грудня 2024 року. Київ чітко висловив своє бажання не продовжувати співпрацю з "Газпромом". Протягом десятиліть українська газотранспортна система (ГТС) виконувала роль основної артерії для доставки блакитного пального до країн Європейського Союзу, залишаючись критично важливою навіть після запуску альтернативних маршрутів постачання з боку Росії.

Зупинка транзиту матиме суттєвий вплив на енергетичний ринок Європи, оскільки ряд країн досі в значній мірі покладається на російський газ. Це може призвести до нестабільності цін на енергетичні ресурси та викликати економічні наслідки для обох регіонів — як для Європи, так і для України.

Однак фахівці не очікують критичних ситуацій для населення під час опалювального сезону. Натомість, Росія може понести суттєві фінансові втрати, які раніше використовувались для фінансування військових операцій. У статті редакторок "Заборони" Світлани Гудкової та Євгенії Костіної розглядаються можливі наслідки припинення транзиту через Україну та те, як це рішення вплине на енергетичну стабільність регіону.

"Завантажуй або плати" замість "бери або плати".

Перше, що спадає на думку: чому Україна не анулювала угоду ще в лютому 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення? Причина полягає в тому, що Київ зобов'язаний був виконувати свої контрактні зобов'язання перед європейськими союзниками.

"Гроші, які Нафтогаз отримує від Газпрому, не покривають наших витрат на організацію цього транзиту, адже Газпром не сплачує повну ціну майже з початку повномасштабного вторгнення. І наш грошовий потік за цією операцією постійно від'ємний", -- пояснив голова Групи Нафтогаз Олексій Чернишов.

Ще 2019 року, до підписання крайнього контракту, за розрахунками Оксфордського Інституту Енергетичних Досліджень, "Газпрому" не вистачало зовсім небагато, щоб обходитися без транзиту через Україну навіть без Північного потоку-2. Цей дефіцит потужностей монополіст перекрив би за рахунок сховищ газу в Європі та поставок скрапленого газу з термінала на Ямалі. Рональд Рейган, до речі, виступав проти будівництва Ямальського трубопроводу у 1980-х роках, стурбований важелями впливу, які він надасть СРСР над Європою. Його побоювання були передбачливими.

Проте, після тривалих тристоронніх консультацій між Україною, Росією та Європейським Союзом, 30 грудня 2019 року було підписано угоду.

Контракт на транзит, укладений за принципом "качай або плати" на п'ятирічний термін, є знаковою подією. Вперше в історії України Газпром погодився на контракт, що відповідає європейським стандартам "качай або плати", – зазначив тодішній виконавчий директор НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко. – Раніше лише закупівлі газу у Газпрому регулювалися аналогічним, проте невигідним для України та вигідним для Росії, принципом "бери або плати".

Отже, принцип "качай або плати" накладає на російського постачальника зобов'язання сплачувати за обсяги прокачки, зазначені в контракті, незалежно від реальних обсягів постачання. Натомість за принципом "бери або плати" Україна зобов'язувалася здійснювати оплату незалежно від фактичного споживання газу.

Українська ГТС готова до зупинки транзиту

Контракт, укладений у 2019 році, включав положення про анбандлінг, що означає юридичне та операційне відокремлення функцій транспортування газу від компанії "Нафтогаз". В даний час технічну експлуатацію газотранспортної системи здійснює ТОВ "Оператор ГТС України".

РФ веде відкриту війну в Україні з 2014 року, тож підписання останнього контракту дало час "Оператору ГТС України" підготуватися до процедури відмови від послуг РФ. До того ж зупинки Москвою в ручному режимі транзиту через Україну у 2006 та 2009 роках дозволили відпрацювати певні алгоритми. За ними газотранспортну систему буде переорієнтовано на забезпечення першочергових потреб українців.

У разі відсутності транзиту, газотранспортна система (ГТС) може перейти до реверсивного режиму, що дозволить транспортувати газ з підземних сховищ, які в основному знаходяться на заході України, до східних регіонів. Це означає, що проблем з постачанням пального для всіх областей не виникне. Однак, оскільки цей режим не є частиною основного проєкту, можуть виникнути труднощі з регулюванням тиску в системі. Щоб запобігти цим проблемам, необхідно підтримувати тиск шляхом активнішого використання газоперекачувальних установок і збільшення запасів газу в підземних сховищах, -- зазначає в коментарі Забороні Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова.

Дані: AGSI+. Інфографіка: Заборона

Опалення буде забезпечене, але вартість газу зросте.

Зупинка транзиту ніяк не вплине на проходження опалювального сезону в Україні у 2024-2025 роках. Станом на середину жовтня в газосховищах накопичено 12,2 млрд куб. м газу. Це при тому, що впродовж попереднього опалювального сезону з підземних сховищ (ПСГ) було відібрано 8,5 млрд куб. м, з яких використано 6,7 млрд кубометрів.

Україна експлуатує підземні сховища газу загальною ємністю понад 30 мільярдів кубометрів, що ставить її на третє місце у світі за цим показником. Найбільше з цих сховищ, Більче-Волицько-Угерське, займає лідерство в Європі. Близько 80% потужностей розташовані на західному кордоні країни. Це забезпечує ефективні логістичні процеси, роблячи зберігання природного газу вигідним не лише для українських компаній, що займаються транскордонними перевезеннями, але й для іноземних трейдерів.

Джерело: самостійний аналітичний центр Bruegel

Тож, газотранспортна система й без транзиту буде доставляти газ споживачам. Єдина проблема, яка може виникнути, -- російські ракетні атаки по газотранспортній інфраструктурі.

Але й тут в української влади вже є план робіт на всі екстрені випадки, запевняє голова правління Асоціації "Нафта й газ України" Андрій Закревський.

"Навіть за масованої ракетної атаки, якщо погасне все, у влади є визначені плани робіт, щоб українці взимку були з теплом та світлом. Я є одним із членів групи при РНБО, яка розробляла цей план, і можу запевнити, що ми готові до будь-якого розвитку подій", -- запевняє експерт у коментарі "Забороні".

Чому з газовою інфраструктурою трохи легше, ніж з енергетичною? По-перше, обладнання газосховищ, газокомпресорних станцій не настільки унікальне та дороговартісне, як, наприклад, трансформатор напругою 750 кВ. По-друге, у результаті нульового транзиту 80% ГТС стають донорами для 20%.

"Звісно, просто не буде, але більшість споживачів України навіть не помітять якихось збоїв. Хоча для цього буде зроблено дуже багато роботи", -- заспокоює Закревський.

Втім, споживачі можуть відчути наслідки в гаманцях. Росія платила за транзит, і за діючим контрактом Україна мала отримати близько 7 млрд доларів доходів. Частина цих коштів розподілялася на обслуговування газотранспортної інфраструктури. Тож у разі непродовження контракту фінансування буде покладено на споживачів, вважає Володимир Омельченко.

"Безумовно, насамперед фінансові труднощі вплинуть на Нафтогаз, оскільки саме ця компанія укладала угоду. Оператор ГТС отримував свою частку, виконуючи функції експлуатуючої компанії. Щоб компенсувати ці збитки, ймовірно, знадобиться підвищити тарифи на газ для споживачів," -- зазначив експерт.

Невизначеність України в ролі транзитної країни.

Тут важливо зазначити, що довгий час тарифи на газ в Україні були нижчими за ринкові. І це одна з причин збитковості профільних державних компаній Групи Нафтогаз. Звідси ж, своєю чергою, і проблеми в минулому з оплатами імпортних поставок та накопичення боргів, які формувалися і через драконівські умови кожного контракту.

Отже, всі ключові учасники, пов'язані з транзитом російського газу до Європи, в різні періоди звертали увагу на ризики постачання та/або транспортування, щоб укріпити свої переговорні позиції або обґрунтувати свої дії. Це стосується як взаємодії Європейського Союзу з Росією, так і цінових аспектів, а також умов зберігання.

Таким чином, європейські компанії, які здійснювали великі закупівлі російського газу, залишалися на стороні диверсифікації маршрутів постачання. Це стало очевидним у вересні 2015 року, коли була підписана акціонерна угода між компаніями Shell, Uniper, BASF, Engie, OMV та Газпромом для реалізації проекту Nord Stream 2. Хоча будівництво було завершено у вересні 2021 року, проект так і не запустили в експлуатацію. Німеччина призупинила процедуру затвердження 22 лютого 2022 року, всього за два дні до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, після визнання Росією "Л/ДНР".

Протягом багатьох років НАК "Нафтогаз України" наполегливо домагався отримання мільярдних субсидій з державного бюджету. Однак після успішного завершення Революції Гідності та приходу нових управлінців в компанію, ситуація зазнала суттєвих змін. Наприкінці 2016 року Група Нафтогаз стала провідним платником податків, забезпечивши 12% надходжень до державної скарбниці.

Окрім цього, українська сторона здобула перемогу в ряді судових справ, сума яких складає мільярди доларів. Ці позови, зокрема, пов'язані з порушеннями контрактів на транспортування, ціноутворенням та незаконною експроприацією активів у тимчасово окупованому Криму.

Європа мала час на підготовку

До 2022 року "Газпром" щорічно відправляв в Європейський Союз приблизно 150-155 мільярдів кубометрів газу, з яких у 2019 році близько 90 мільярдів кубометрів було транспортувалося через газотранспортну систему України. Це був останній рік дії попередньої угоди між "Нафтогазом" і "Газпромом". Після укладення нової п'ятирічної угоди обсяги транзиту зменшилися вдвічі.

Комплексна війна Росії проти України значно вплинула на цей процес, скоротивши обсяги транзиту більш ніж на 25% — до 15 мільярдів кубометрів у 2023 році та до 10 мільярдів кубометрів за перші вісім місяців 2024 року.

Інформація: Європейська асоціація операторів газотранспортних систем ENTSOG.

Це стало можливим завдяки активній диверсифікації поставок природного газу до європейських країн. Відмовившись від значних обсягів російського трубопровідного газу після початку великої війни, Європа частково замінила його російським зрідженим газом (ЗПГ), що постачається танкерами. З урахуванням ЗПГ на Росію припадає 15% європейського газу, 30% ЄС отримує з Норвегії, 19% припадає на ЗПГ із США. Євросоюз заявляє, що хоче повністю позбутися газу з РФ до 2027 року.

Проте є держави, які більше залежали від українського транзиту -- Угорщина може бути названа також "Мадярщина" або "Країна мадярів"., Словакія, Чеська Республіка та Австрія. Та чи досі зберігається ця залежність?

Австрія

Історично європейська газова інфраструктура формувалася з метою транспортування газу зі східних регіонів на західні.

Через обмеження пропускної спроможності газотранспортних коридорів у багатьох регіонах Європи неможливо забезпечити транспортування значних обсягів газу із заходу на схід або від моря до центральної частини континенту.

За винятком будівництва Baltic Pipe, яка забезпечила доступ Польщі та Данії до норвезького газу, найбільші проєкти останніх років здійснювалися Газпромом (Північний потік, Турецький потік). Метою було обійти обмеження Третього енергопакету ЄС, щоб зберегти фрагментацію європейського ринку та його залежність від російського газу.

Для досягнення своїх цілей Російська Федерація інвестувала десятки мільярдів доларів у створення надлишкових газопроводів, що дозволили обійти території Східної та Центральної Європи, забезпечуючи постачання газу окремим європейським країнам. При цьому Газпром уникнув інтеграції нових газопроводів з уже існуючою європейською інфраструктурою і прагнув максимально наблизити постачання до кінцевих споживачів, залишаючи конкурентам обмежений доступ до цих ринків.

Інформація: Національна рада з відновлення України після війни.

Таким чином сформований регіон з центром у Баумгартені, що відокремлений від інших постачальників, потребує приблизно 90 мільярдів кубічних метрів газу на рік, що становить близько двох третин всіх газових поставок з Росії до Європи. Водночас Газпром здійснив придбання ключових газових сховищ у цьому регіоні, що значно обмежило можливість накопичувати газ із альтернативних джерел під час сезону закачування.

У лютому 2022 року Австрія отримувала 79% свого газу з Росії. У 2024 році ця цифра зросла до 90%, що свідчить про значну залежність країни від російських поставок. Газ "Газпрому" постачається до Австрії за довгостроковою угодою з місцевою енергетичною компанією OMV, яка триватиме до 2040 року. Згідно з даними Bloomberg, ці поставки складають приблизно половину всього експорту "Газпрому" до країн ЄС. Однак Австрія, як і інші держави-члени Європейського Союзу, прагне повністю відмовитися від російського газу до 2027 року.

Угорщина може бути названа також "Мадярщина" або "Країна мадярів".

Угорщина може бути названа також "Мадярщина" або "Країна мадярів". здебільшого отримує той же російський газ через "Турецький потік", і в майбутньому очікується збільшення імпорту цим маршрутом. Також Будапешт уклав короткострокові контракти на імпорт скрапленого природного газу з Туреччиною. А збільшення транспортних можливостей скрапленого природного газу, що надходить із хорватського порту, може ще більше посилити безпеку постачання країни, зазначають аналітики угорського Інституту "Макроном".

Тож, як мінімум, на прийдешній опалювальний період угорці забезпечені.

Чеська Республіка

Згідно з чеським аналітиком Павлом Гавлічеком з Асоціації міжнародних питань, призупинення транзиту не матиме жодного впливу на опалювальний сезон у Чехії, як повідомляє Заборона.

"Чеська Республіка багато інвестувала, щоби повністю відмовитися від російського газу. Ще в лютому 2022 року країна залежала від російського блакитного палива на понад 90 %, а за рік ця залежність впала до менше ніж 5 %. І насправді ми більше не потребуємо російського природного газу", -- говорить він.

Починаючи з 2023 року, Прага розпочала імпорт природного газу з Норвегії, а скраплений газ надходить через морські маршрути з Бельгії та Нідерландів. Однак, за останні кілька місяців спостерігається значне збільшення постачань російського природного газу, оскільки його ціни є нижчими в порівнянні з імпортом через термінал СПГ у Нідерландах, зазначає Гавлічек.

Він вважає, що основною проблемою залишається залежність країн Центрально-Східної Європи, зокрема Австрії та Словаччини, від російського газу. Незважаючи на те, що Австрія продовжує отримувати значну частину своїх газових постачань через Україну, вона також має можливість імпортувати газ з Німеччини та Італії. Італія ж, в свою чергу, забезпечує себе переважно газом з Алжиру (через Транссередземноморський трубопровід) та Лівії (через трубопровід Greenstream).

Інформація: Європейська асоціація операторів газотранспортних систем ENTSOG.

Словакія

У Словаччині ситуація також стабільна, вважає редактор профільного словацького видання Energie Portal Радован Поточар. Він зазначив, що український уряд повідомив про рішення призупинити транзит російського газу ще влітку 2023 року. Таким чином, словацькі постачальники мали достатньо часу для пошуку нових альтернативних джерел.

"Словакія може отримувати газ із західного, північного та південного напрямків, тому країна не залежить від маршруту через Україну та, відповідно, від російського газу. Альтернативні маршрути відносно дорожчі, ніж транзит через Україну, що означає додаткові витрати. Однак сам газ як товар зі США, Катару та інших джерел загалом не дорожчий за російський. Звідки б не надходив газ, його ціна залежить від ринкових цін", -- пояснює він в коментарі "Забороні".

Дані: GIE AGSI. Інфографіка: Заборона

Вартість газу в Європі підвищиться, але це не пов'язано із зупинкою транзиту.

Наразі в словацькому уряді ще не вирішили, якими будуть ціни на газ у 2025 році і скільки сплачуватимуть домогосподарства, зазначає Поточар.

"Один із варіантів -- підвищення цін на газ для домогосподарств приблизно на 30%, інший варіант -- уряд компенсуватиме це підвищення за рахунок державних коштів, як це було у 2023-2024 роках", -- розповів експерт.

Він також зазначає, що підвищення цін стало б неминучим, незалежно від того, чи зупинить Україна транзит, адже це пов'язано з біржевими котируваннями. Однак якщо транзит буде зупинено, це ще більше сприятиме зростанню кінцевої вартості.

"Попри те, що основним фактором підвищення цін є ситуація на фондовому ринку та вартість сировини, політичні діячі, зокрема теперішні урядовці, можуть намагатися пояснити це як результат зупинки транзитних перевезень," - висловив свою думку Поточар.

На жаль, як проросійська влада Угорщини, так і опозиційні сили в Чехії можуть використати це в своїх інтересах, зазначає Павел Гавлічек.

"Соціально-економічні аспекти є особливо чутливими в передвиборчий період, у який ми вступаємо через кілька місяців [загальні парламентські вибори очікуються в жовтні 2025 року], тому це може створити простір для зловживань із боку популістських і антисистемних сил країни", -- каже аналітик.

Транзит через Україну можна зберегти?

Одним із варіантів продовження транзиту з Росії через Україну можуть стати прямі договори європейських компаній про постачання газу як із "Газпромом", так і з українською стороною. У цьому випадку компанії забиратимуть газ на російсько-українському кордоні й самостійно домовлятимуться з Києвом про його прокачування далі на захід.

Альтернативний сценарій передбачає, що європейські фірми будуть купувати газ з Азербайджану, який потім доставлятиметься через території Росії та України до Європи. Проте на даний момент немає прямих газопроводів, що з’єднують Азербайджан з Україною.

Отже, Баку може виконати роль посередника: азербайджанці куплять газ у Росії, оформлять угоду на його транспортування через Україну і продаватимуть його в Європі під маркою «азербайджанський». Це доволі ризикована схема, оскільки Азербайджан є надійним союзником Росії, — підкреслює Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова.

Є ще і третій варіант. Україна пропонує альтернативу традиційному транзиту: зберігання газу в українських ПСГ із подальшим використанням власником на свій розсуд. Ця пропозиція зроблена й Азербайджану, і Словаччині.

За схемою, Азербайджан міг би закачувати газ в українські сховища та продавати його на європейському ринку залежно від попиту. Словакія могла б купувати газ на кордоні, зберігати його в Україні та використовувати за потреби. Така схема юридично вважатиметься не транзитом, а реекспортом газу з України.

Газовий центр в Україні

Газотранспортна система України є дуже цінним активом, який не хотілося б втрачати. Але не транзитом єдиним, адже вже давно говорять про можливість перетворити Україну, яка має найбільше газосховище у Європі, на газовий хаб.

Карта газової інфраструктури України та основних місць видобутку газу. Дані Оператора ГТС України. Зверніть увагу, що карта складена 2020 року, відповідно, сірим кольором означені території, що знаходилися під окупацією на той момент

"Це справжнє золоте дно. Якщо під час транзиту ми отримували прибуток у 800 мільйонів доларів щорічно, а можливо, навіть до одного мільярда, то в умовах зберігання ми можемо досягати доходу від 6 до 12 мільярдів доларів на рік," — зазначив Андрій Закревський, голова правління Асоціації "Нафта й газ України".

У Кремлі прекрасно усвідомлюють цю ситуацію, тому й проводять удари по газотранспортній інфраструктурі.

"Удари росіян ніяк не відображаються на роботі ГТС та самих сховищ, тому що вони знаходяться глибоко під землею. Ворог розбиває верхню інфраструктуру, яка доволі швидко відновлюється, і це значно дешевше, ніж ці удари коштують для самої Росії [орієнтовно $15 млрд]. Але навіщо вони це роблять? Росіяни хочуть подати Україну як ненадійного партнера, який не може забезпечити безпеку сховищ. Але ми маємо пояснити, що це не так, і газосховища знаходяться в повній безпеці, позаяк вони під землею", -- резюмує експерт.

Матеріал був розроблений і представлений завдяки підтримці Медіамережі.