Шкрабо. Связующее звено с Медведчуком и "специалист" в области глобального развития - Центр расследований журналистов.
Андрєй Шкрабо у периметрі охорони Владіміра Путіна на відкритті паромної лінії " Усть-Луга - Балтійськ". 2006 р. Фото:mintrans.gov.ru
Можливо, що першим місцем служби Шкрабо був Калінінград. Його дружина, Емма Шкрабо, зазначає у соціальних мережах, що Калінінград є її рідним містом, а Москву вважає місцем проживання з початку нульових років.
У документах вказано, що місцем народження обох доньок подружжя — Марії та Тетяни — є місто Лієпая (Латвія). Це місто, ймовірно, стало місцем служби Шкрабо в КДБ до розпаду Радянського Союзу. Проте, зв'язки Шкрабо з країнами Балтики та їхніми громадянами простежуються й через багато років, про що ми розповімо в розділі, присвяченому бізнесу ФСБ.
У 2014 році Андрій Шкрабо вийшов на пенсію з військової служби, але продовжив займатися діяльністю, пов'язаною з російськими спецслужбами. Він працював під різними масками не лише на території Росії, але й за її межами, зокрема на захоплених українських територіях.
"Представник МНС" у Мінську
У червні 2014 року була заснована "Тристороння контактна група для мирного врегулювання конфлікту на сході України" (далі — ТКГ), метою якої стало досягнення миру через дипломатичні засоби. У цю групу входять три учасники: Україна, Росія та Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Проте, Росія, заперечуючи своє членство у конфлікті, використовувала платформу контактної групи та її підгрупи для легітимізації органів влади, які були незаконно створені за її підтримки на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Внаслідок цього на засідання підгруп російська сторона запрошувала лідерів так званих "ДНР/ЛНР", прагнучи організувати прямі переговори між Україною та сепаратистами, які є маріонетками Кремля та російських спецслужб.
Ірина Геращенко, яка на той момент виконувала обов'язки першої віце-спікерки Верховної Ради України, представляла нашу країну в гуманітарній підгрупі. Ця група займалася, зокрема, питаннями звільнення українських громадян, які були незаконно затримані на тимчасово окупованих територіях Донбасу та в Росії. У роботі підгрупи також брав участь Віктор Медведчук, народний депутат і один із провідних діячів проросійської опозиції в Україні. Його участь у ТКГ викликала критику щодо президента Порошенка, якому доводилося пояснювати роль кума Путіна у мінських переговорах.
"Віктор Медведчук у рамках тристоронньої контактної групи виконує одну специфічну роль – звільнення заручників, які перебувають в Росії, а також на окупованих територіях. Інших обов'язків у цій групі він не має", – зазначав Порошенко в червні 2016 року. Він також уточнив: "Віктор Медведчук бере участь не в основному форматі ТКГ, оскільки не є її членом, а є учасником підгрупи, що займається гуманітарними питаннями. Його зустрічі проходять в рамках цієї підгрупи".
Російську сторону в гуманітарній підгрупі офіційно представляв Владімір Стєпанов, перший заступник міністра з надзвичайних ситуацій РФ. Як зазначила Ірина Геращенко, участь саме представників МНС у цій підгрупі російська сторона обґрунтовувала їхнім досвідом у міжнародних гуманітарних операціях. Проте згодом Стєпанов перестав відвідувати засідання підгрупи в Мінську.
Замість нього на сцені з'явився якийсь Андрій, який представлявся представником керівництва МНС, не уточнюючи при цьому свою посаду чи звання. Пізніше наші спецслужби підтвердили, що він є співробітником ФСБ. Він рідко висловлювався на засіданнях, в основному зберігаючи мовчання, але ретельно фіксував усе, що відбувалося, і наполягав на присутності представників "Л/ДНР". Вони прибували до Мінська разом із росіянами з Москви, -- розповідає Ірина Геращенко в бесіді з ЦЖР.
Перше і до цієї публікації -- єдине фото Андрєя, зашифрованого "представника МНС Росії" в гуманітарній підгрупі ТКГ, було оприлюднене саме завдяки Ірині Геращенко.
17 вересня 2016 року на мосту в селі Щастя відбулося звільнення українців Володимира Жемчугова та Юрія Супруна, які були незаконно утримувані на захоплених територіях.
Спостереження за обміном утримуваних осіб здійснювали представники ОБСЄ. Раптом Ірина Геращенко помітила росіянина Андрєя, який прибув з окупованих територій, що означає, що він порушив правила перетину державного кордону України.
Згідно з інформацією Геращенка, Шкрабо прибув на міст у селі Щастя Луганської області на автомобілі місії ОБСЄ. Працівники цієї місії, очевидно, усвідомлювали, що таким чином підтримують особу, яка порушує кордон України.
Це безсоромне поводження росіянина виглядало надзвичайно обурливим, оскільки з початку 2016 року російські спецслужби почали перешкоджати Ірині Геращенко в отриманні доступу до судових процесів у "справі" Надії Савченко в Ростові, а також до засідань гуманітарної підгрупи в Мінську.
У березні ФСБ заборонила Геращенко в'їзд до РФ до 2021 року. Оскільки "стоп-лист" у Росії та її союзниці Білорусі спільний, то заборона автоматично поширювалась і на в'їзд до РБ, тобто, створювала реальну загрозу зриву участі Ірини Геращенко у засіданнях гуманітарної підгрупи ТКГ. Ці рішення були грубим порушенням "мінських домовленостей" і елементом відверто хамського, в стилі КДБ, тиску на керівництво України. Врешті в кінці травня Геращенко повідомила, що МВС Білорусі виключило її зі списку осіб, яким заборонено в'їзд, однак щодо РФ -- ніяких змін.
Ці та інші дії Росії, в яких також брав участь Андрєй Шкрабо, мали на меті посилити політичну значущість Віктора Медведчука через його "ключову роль" у процесі звільнення українських військовополонених.
Напевно, Медведчук та його куратори з Кремля і ФСБ навіть у найсміливіших фантазіях не могли уявити, що всього через шість років, у вересні 2022 року, він з'явиться не в ролі учасника обмінів, а як об'єкт.
На підтримці у Медведчука
Грудень 2016 року. Кореспондент Радіо "Свобода" у Мінську Валерій Калиновський повідомив, що 7 числа, в день чергового засідання ТКГ, до столиці Білорусі прилетіли зрадники Ігор Плотницький та Олександр Захарченко, які є лідерами маріонеткових "республік", рейсом з Москви. Пізніше Калиновський зазначив, що народна депутатка України Надія Савченко мала таємну зустріч з цими особами. Зустріч, що тривала кілька годин у ресторані мінського готелю "Викторія", також включала участь Володимира Рубана, керівника центру "Офіцерський корпус", який пізніше був пов'язаний з Медведчуком, а також двох росіян — Міхаіла Балуєва та Андрєя Шкрабо, відомого раніше. Примітно, що в українських ЗМІ прізвище Шкрабо було неправильно вказане як Шкряба.
"Цікаво, що коли зустріч добігла кінця і настав момент розрахунку, Шкряба покрив витрати за Савченка та Рубана, тоді як Балуєв оплатив рахунок за Захарченка та Плотницького," – поділився подробицями зустрічі Калиновський в інтерв'ю телеканалу 112.
12 грудня Надія Савченко підтвердила, що мала зустріч із сепаратистами. Наступного дня, в інтерв'ю проекту "Донбас.Реалії", вона підтвердила інформацію Калиновського про участь у цій зустрічі двох "представників російської сторони" – членів "мінської контактної групи з гуманітарних питань" Міхаіла Балуєва та Олєга Шкряби. Таким чином, спотворене ім'я Андрія Шкраби знову набуло нової інтерпретації і знову потрапило в медіапростір.
У бесіді з журналістами "Української правди" в ТКГ було підтверджено, що 7 грудня, коли Савченко проводила зустріч з лідерами бойовиків, представник Росії, що носить ім'я Андрій (прізвище не було розголошене), прибув на засідання із затримкою в півгодини.
"А коли українська сторона оголосила пропозицію віддати 228 людей, про яких вони заявляли, в обмін на негайне звільнення 42 людей, заявлених нами, цей Андрій підвівся і пішов із засідання. Тобто, залишив офіційне засідання групи", -- сказав співрозмовник УП.
Поведінка Шкрабо не викликає подиву і має зрозуміле пояснення: українські пропозиції в ТКГ блокувалися російською стороною, а обміни відбувалися лише за тими "ініціативами Медведчука", які були погоджені з Москвою.
Ті, хто мав можливість ознайомитися з прослуханими телефонними бесідами Медведчука щодо обмінів, які були опубліковані BIHUS.info, або переглянув відповідну частину розслідування, напевно, помітили, як так звані "омбудсменки" з ОРДЛО, Дар'я Морозова та Ольга Кобцева, майже в кожній розмові старанно доповідали Медведчуку про те, як виконують настанову не спілкуватися з іншими, окрім нього.
"Єдина уповноважена особа — Віктор Володимирович Медведчук. У разі отримання звернення від нього, ми його розглянемо," — таку відповідь надали Ірині Геращенко, а також керівництву та працівникам СБУ, які займаються питаннями звільнення полонених, і волонтерам.
В свою чергу, Медведчук не раз інформував своїх "колєжанок" про свої звіти в Москву щодо обмінів та коригувань у планах. Проте, варто зазначити, що більшість його переговорів з Москвою стосувалась бізнес-інтересів і запитів на зустрічі з впливовими особами, а не питаннями звільнення українських військових.
Відтак у 2016 році, за даними СБУ, вдалося звільнити із російського полону лише 16 українців. За словами Юрія Тандіта, радника голови Служби безпеки, причиною є те, що "тема звільнення заручників стала заполітизованою". Зазначимо, що цей висновок стосується обох сторін. Доказом тому є історія обміну "Рахмана", який підганяли під повернення Петра Порошенка із зустрічі "нормандської четвірки", аби записати йому в заслугу звільнення "кіборга".
Протягом 2017 року обміни не проводились до 27 грудня, коли Україні вдалося повернути 73 особи, серед яких були як військові, так і цивільні. У 2018 році в рамках "мінського процесу" жоден обмін не відбувся. Наступного року, коли в Україні проходили президентські та позачергові парламентські вибори, питання звільнення полонених стало прикриттям для діяльності Медведчука, у "групі підтримки" якого був і Андрій Шкрабо.
Червень 2019 року. Згідно з даними авіаперельотів від Sirena-travel.ru, які були надані ЦЖР спільнотою KibOrg, на один і той же номер бронювання були оформлені квитки з Москви до Мінська на 25 та 26 червня 2019 року для Леоніда Пасічника, Дениса Пушиліна та його помічниці та супутниці Вікторії Талакіної. Повторювані дати вильоту, можливо, слугували елементом секретності або свідчили про невизначеність остаточного дня. Крім того, за тим самим номером бронювання були оформлені квитки до Мінська і для Андрєя Шкрабо, але на день раніше.
27 червня 2019 року у Мінську відбулася зустріч Віктора Медведчука та гауляйтерів окупованих територій Донецької та Луганської областей, на якій було заявлено про "передачу українській стороні" чотирьох українських полонених.
Наступного дня їх привезли в Мінськ і під камери головних російських телеканалів передали Медведчуку, який доставив їх до Києва приватним літаком (ймовірно, власним, яким він зазвичай і літав до Мінська).
Події відбувались за місяць до позачергових парламентських виборів і було очевидно, що самовільне, не в рамках Тристоронньої контактної групи, але добре зрежисоване і максимально висвітлене в медіа звільнення полонених українців, мало пряме відношення до виборчої кампанії ОПЗЖ, одним з лідерів якої був Медведчук. Він не скупився на критику президента Зеленського, який нібито гальмує "процес мирного врегулювання на Донбасі" і обміни утримуваними особами.
29 грудня 2019 року відбувся найбільший на той час обмін, про який було домовлено в ході зустрічі "Нормандської четвірки": росіяни та їхні маріонеткові "республіки" звільнили 76 українців, а Київ повернув на окуповані території 124 особи. У одному з пропагандистських репортажів з обміну в кадр потрапив і Андрєй Шкрабо.
Паралельна діяльність ФСБ
Неймовірно, але усі роки участі у гуманітарній підгрупі ТКГ, де Андрєй Шкрабо був залегендований як "представник керівництва МНС", він був керівником кількох комерційних компаній! Причому, дуже цікавих за видами і географією діяльності та персоналіями, які прямо та опосередковано мають відношення до спецслужб РФ.
У компанії "Балтгеотрест" (скорочено "БГ-Трест") Шкрабо обіймав посаду генерального директора з вересня 2015 року по травень 2017 року. В цей період фірма успішно отримувала прибуток від державних контрактів на виконання днопоглиблювальних і гідротехнічних робіт у морських портах.
Компанія ТОВ "Джидипи гео", яка спеціалізувалася на видобутку руд та пісків дорогоцінних і рідкісних металів, була під керівництвом Андрєя Шкрабо з серпня 2017 року до моменту її ліквідації в грудні 2023 року.
Юридична компанія "ИВЭК", що спеціалізувалася на різноманітних транспортних і торговельних напрямках, перебувала під керівництвом Шкрабо з липня 2018 року до моменту її ліквідації в грудні 2023 року.
Останні дві фірми мають однакову адресу в Москві (вул. Кузнєцький міст, 21/5). Кінцевим бенефіціаром цих компаній є Дзаміхов Ахмєд Мухамєдовіч, який володіє ними безпосередньо та через ТОВ "Джидипи груп". Раніше він був власником винно-горілчаних заводів "Торговой компании ЛБ Виктори", що знаходяться в Московській області.
Історія Дзаміхова — Шкрабо/ФСБ цілком могла б стати основою для нового сезону "Бригади", якщо говорити про залученість російських спецслужб у сумнівні бізнес-схеми з чеченським походженням.
Згідно з інформацією, що надходила від російських силових структур, в 2012 році Ахмєд Дзаміхов разом із чеченськими правоохоронцями та особистою охороною Рамзана Кадирова вивезли за межі міста і піддали катуванням людину, яку підозрювали у викраденні автомобіля Lexus у підприємця. Адвокат Дзаміхова наводив іншу версію подій: він стверджував, що між його клієнтом і "Таганським організованим злочинним угрупованням" виник конфлікт, внаслідок чого Дзаміхов звернувся по допомогу до чеченських силовиків. Проте, за його словами, ситуація була сфабрикована співробітниками ГИБДД, які "покривали" злочинну мережу автоугонщиків, тому Ахмєда Дзаміхова було затримано і поміщено в слідчий ізолятор. Слідчі нібито вимагали від нього передачі заводу в обмін на звільнення. Зрештою, між сторонами, схоже, відбулася домовленість, адже чеченських правоохоронців та Дзаміхова випустили на свободу. Пізніше у бізнес-партнерах Дзаміхова з'явилися представники силових структур.
У грудні 2014 року будівельна компанія "Балтинвестпроект" (також відома як "БИ-Проект") змінила склад своїх засновників. Новим членом став Віктор Іванович Комогоров, який при детальнішому розгляді виявився генерал-полковником ФСБ. У період з 2004 по 2009 роки він обіймав посаду заступника директора ФСБ, відповідаючи за службу оперативної інформації та міжнародних зв'язків, відому як 5-та служба ФСБ. Окрім того, Комогоров є президентом Спортивного клубу ветеранів ФСБ "Отдушина" та займає позицію управляючого партнера в "Международном фонде устойчивого развития" (МФУР).
Очолив правління фонду генерал Орлов Віктор Іванович, який раніше працював в органах військової контррозвідки та в центральному апараті ФСБ. Він займався розробкою стратегій протидії тероризму на території Росії.
Цей фонд виступив у ролі співзасновника компанії "Джидипи гео" під керівництвом Шкрабо. Завдяки підтримці МФУР було також засновано ще одну акціонерну компанію — "Інститут технологій сталого розвитку", який у свою чергу став засновником ТОВ "Джидипи груп".
І МФУР, і Інститут зареєстровані за тією ж адресою, що і пов'язані з ними ТОВки -- вул. Кузнецький міст, 21/5, а на їхніх сайтах вказаний один і той же номер контактний телефон +7 495 626 05 46.
Усі ці компанії та фонди, в яких активно працюють колишні співробітники спецслужб, можна об'єднати в умовну групу, відому як GDP group. Ця група має чітко визначену бізнесову мету та водночас заявляє про свою участь у проекті Global Development Project (GDP), який з'явився внаслідок діяльності кафедр UNESCO "Передача технологій для сталого розвитку" ще у 1993 році. Варто зазначити, що здатність російських спецслужб інтегруватися в різноманітні міжнародні організації та інституції давно стала загальновідомою. Бізнесові структури не є винятком, особливо коли йдеться про спадок радянської епохи.
На веб-сторінці неформальної групи бізнесменів, які ідентифікують себе як "чекісти", можна побачити логотипи та назви шести компаній. Три з них — Ekohidrotechnika, Energėja і Nantėja — зареєстровані в Латвії та Литві, які є країнами-членами НАТО та ЄС. Окрім цього, ризька фірма Green Line Shipping володіє відомою компанією "Балтгеотрест", яку до 2017 року очолював Андрєй Шкрабо, пов'язаний з ФСБ.
Бенефіціаром зазначених компаній, розташованих у країнах Балтії, а отже, партнером "чекістів", виступає латвійський громадянин Алєксандерс Бородінс. Ця особа є засновником численних підприємств у демократичному світі, що заслуговує на особливу увагу. Саме цій темі ми присвятимо другу частину нашого розслідування.
