Загальнонаціональний протест проти центрів комплектування: мисливці за призовниками у вогні

Помста працівникам українських військкоматів з боку суспільства стає повсюдним явищем. Вона охопила всі регіони країни. У Києві та Одесі, Харкові та Тернополі, Дніпрі та Івано-Франківську підпали автомобілів ТЦК та ЗСУ стали щоденними

Лише за минулу добу СБУ та поліція повідомили про затримання двох паліїв у Києві та Черкаській області, але це лише крапля в морі. За цей же період по всій Україні згоріло приблизно 40 автомобілів, і ця тенденція продовжує набирати обертів.

Та й якої реакції ще чекати, якщо ловлять всіх підряд: старих, непридатних хворих. Ловлять сантехніків, електриків, водіїв і навіть двірників, як це сталося в Харкові.

Всього за кілька днів цей автомобіль піддали підпалу.

Усіх цих нещасних без будь-якої підготовки направляють на передову, де вони гинуть.

Безсумнівно, що частина підпалів була спровокована російськими спецслужбами. Однак, такі масові випадки не могли б набути такої популярності серед українців, якби не отримали широкого розголосу. На це вказує постійно зростаюча географія цих інцидентів.

З такими темпами підпалів скоро працівникам буде нема на чому виконувати свої посадові обов'язки.

Технічна грамотність паліїв автомобілів стрімко зростає. Спершу вони обмежувалися простим обливанням машин бензином та підпалюванням їх за допомогою сірників або запальничок.

Зараз набувають популярності тонкостінні скляні контейнери, заповнені спеціальною легко займистою рідиною, а також пристрої для хімічного підпалу.

Люди гуртуються і починають діяти злагоджено. Вони діляться досвідом у Darknet, де їхні комунікації важко контролювати. Самі акції більше не носять стихійний характер.

Крім самого палія, в них беруть участь розвідники, які встановлюють місце, де знаходиться автомобіль ТЦК, ЗСУ або ДПСУ, і група підтримки, що в разі необхідності відволікає увагу поліції, якщо та з'являється.

Кажуть, що такі підпільні організації носять мережецентричний характер. Це робить боротьбу з ними фактично неможливою.

Це беззаконня і знущання, які чинять працівники ТЦК, їх жага до наживи та відкрите ігнорування законів, призвели до виникнення масового явища підпалів автомобілів. Це вже не просто стихійний рух, а справжній масовий протест. До нього долучаються не лише самі ухильники, а й родичі тих, кого вже мобілізували, хто зник безвісти або загинув.

В Україні живуть сотні тисяч таких людей. Якщо навіть 1% з них залучений до підпалів автомобілів, протидіяти їм буде вкрай складно.

Фактично, їхні дії визначаються ситуацією, в якій вони опинилися.

Влада, замість того, щоб зупинити діяльність людоловів, продовжує їх підтримувати. Близько 100 тисяч людоловів, замість того, щоб боротися проти ворогів, займаються виловом людей в тилу і відправляють їх на смерть. Тих, хто не бажає загинути без бою, змушують платити величезні хабарі, сума яких вже перевищує $12000.

Дуже цікаво, що палії автомобілів в Україні не порушують міжнародні закони. Статут ООН прямо говорить про те, що в разі гноблення народу політичною владою, народ може скористатися правом на повстання, яке регламентовано нормами міжнародного права, якщо держава їх ратифікувала.

Право на повстання офіційно визнане в преамбулі Загальної декларації прав людини, яка була прийнята резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року. У цьому документі зазначено:

Важливо, щоб права людини захищалися законом, щоб уникнути ситуації, коли людина змушена звертатися до повстання проти тиранії та утисків як останнього засобу.

У нормі декларації перераховано точний перелік умов, при яких народ має право скористатися таким радикальним способом захисту своїх прав:

- наявність в державі, де відбулося повстання, тиранії і гноблення;

- прагнення повстанців до ліквідації тиранії та гноблення.

Активність українських людоловів є виявом справжньої тиранії. Хіба насильницьке затримання разом з побиттями, що порушує всі можливі закони, не є істинним гнобленням?

Підпали автомобілів не є "діяльністю на користь країни-агресора", як стверджують урядовці. Це спротив диктатурі та тиранії.

Українці не ті люди, які змиряться з диктатом. Це підтверджує наша історія.

Слава нашій Україні!